Під час воєнного стану діти дошкільного віку  належать до найвразливіших категорій населення. Перебуваючи у небезпеці, в тривалому стресовому стані, дитина позбавлена нормальних умов для розвитку та освіти. Через відчуття тривоги, напруги, страху, невизначеності, ускладнюється процес повноцінної соціалізації дитини. Тому доречно наразі говорити про адаптацію не лише новоприбулих дітей, але й усіх дітей, які у період воєнного стану знаходяться зовсім в інших умовах буденності.

Слід пам’ятати: адаптація (пристосування до нових, незнайомих обставин та людей) виснажує. Діти можуть бути більш дратівливими, швидко втомлюватися. Тож попри часті повітряні тривоги надважливо й надалі дотримуватися розпорядку дня, адже це «заземляє», дозволяє відчути стабільність. Важливо планувати не лише освітній процес, але й прогулянки, ігри тощо.

Фахівці МОЗ закликають дорослих з розумінням і терпінням ставитися до можливих труднощів у навчанні: зниженої концентрації, відстороненості, погіршення пам’яті та пояснювати це дітям, щоб зняти їхню тривогу. Дорослим слід взяти до уваги, що діти під час організованої діяльності можуть крутити щось у руках, гойдатися на стільці. Так вони намагаються загальмувати зайві сигнали і сконцентруватися.

Воєнний час – період, коли дітям, вихователям, батькам необхідно постійно пристосовуватися до нових умов і більшість з них не є позитивними, але безпека і здоров’я дітей є найважливішим і найпершим! Звертайте увагу на настрій дітей, їхній моральний стан. Та в той же час не варто забувати і про себе.

Діти – губки, що поглинають всі надані дорослими емоції. Якщо педагоги, тато й мама вміють контролювати свої емоції, адекватно їх проявляють, вміють справлятися з тривогою, то і діти почуваються безпечніше і комфортніше. Треба розуміти, що ця війна принесла багато нових страхів нашим дітям. Відтепер кожен гучний звук асоціюється з небезпекою, а покидання власної домівки на довгий час – вихід із зони комфорту.

Не ігноруйте страхи дітей. Якщо у дитини є внутрішній ресурс подолати страх, допоможіть їй у цьому:

• тренуйтеся спускатися в укриття;
• грайте в ігри, де іграшки спускаються у підвал і таки чином проговоріть правила їхньої поведінки в укритті, варіанти чим вони можуть там займатися;
• запропонуйте дитині створити свій талісман, який буде захищати її під час повітряної тривоги в садочку. Можна створити його разом з дитиною, щоб вона мала частинку тепла батьків з собою.
• треба наголошувати, що вихователі у садочку – друзі і за умови тривоги, вони допоможуть.

Діти ще не можуть критично сприймати загрозливу інформацію, схильні до катострофізації. Залякувати дітей точно не варто, проте і реальну ситуацію потрібно говорити дозовано, а головне  - спокійно. Пам’ятайте, коли дитина психологічно налаштована, відчуває підтримку, в неї з’являється більше мотивації до пізнання нового, вона звільняється від зайвих хвилювань та спрямовує енергію на те, що їй цікаво, що її розвиває.

Поради батькам щодо полегшення адаптації дитини

• співпрацювати з педпрацівниками ЗДО щодо організації освітнього процесу в умовах війни;
• підтримувати зв’язок з вихователями щодо місця перебування та стану здоров’я дітей;
• відстежувати негативні наслідки пережитих психотравмуючих подій. Вони можуть проявлятися не відразу, тому дорослі (вихователі, батьки) мають постійно стежити за психоемоційним станом дітей, їхнім самопочуттям;
• необхідно звертати увагу на збудливість, тривожність, агресивність, заглиблення в себе. Також слід уважно стежити за здоров’ям дітей, зокрема сном, апетитом, настроєм, як часто дитина вередує. Такі показники загального стану здоров’я дітей переважно є об’єктивними показниками втоми, перевантаження, хвилювання, страхів та проявами наслідків психотравми;
• пам’ятати, що щоденне спілкування та спільне проведення часу з дитиною є запорукою її успішного подальшого майбутнього;
• дотримуватися режиму дня, звичайних ритуалів, що допоможе дитині встановити зв’язок не лише з минулим, але й взагалі з  життям та безпекою
• сприяти формуванню у дітей навичок безпечної поведінки.

Як допомогти дитині адаптуватися до навчання в умовах війни

1. Стабільні дорослі поряд. Це є найважливішим в адаптації дитини – батьки або інші близькі люди, які можуть з терпінням приймати негаразди, які є частиною життя в умовах війни.
2. Одяг та іграшки з вечора. Готуйте напередодні все необхідне для дитячого садка, щоб дитина не поспішала вранці та це не викликало додаткового стресу.
3. Відпочинок і здоров’я. Сон, повноцінне харчування та час на спілкування з друзями – зберігайте баланс між навчанням і відпочинком. Не ігноруйте скарги на здоров’я – це можуть бути ознаки перевтоми чи стресу.
4. Особиста гігієна. Якщо дитина маленька, попіклуйтеся, щоб у неї були серветки та покажіть, де туалет і де можна помити руки.
5. Бомбосховище або укриття. Разом з дитиною сходіть до дитячого садка, спустіться в укриття, щоб це місце було їй знайоме на випадок, якщо виникне така потреба.
6. Приємні ритуали. Святкуйте маленькі перемоги, приділяйте увагу тактильному контакту, обіймайте і цілуйте дитину перед дитячим садочком чи оберіть якийсь інший, більш індивідуальний для вашої родини ритуал.
7. Якщо вам треба сказати дитині щось неприємне, спочатку похваліть, потім скажіть про гарний вчинок чи рису дитини.
8. Цікавтесь справами дитини. Запитуйте, як пройшов день. Це може бути 10-15 хвилин розмови, але зі включеною увагою, без телефонів та інших справ. Так дитина відчуватиме свою важливість.

Усе це разом здатне покращити або погіршити адаптацію до нових умов.

Інформаційний простір дозволяє бути на зв’язку з рідними, дізнаватись останні новини з фронту, хоч якось контролювати те, що відбувається навколо. Для дітей та підлітків інтернет залишається світом розваг та спілкування з друзями. Але важливо пам’ятати, що за позначкою геолокації на пості чи фотографії, веселим відео в соціальній мережі чи одним повідомленням може ховатися справжня небезпека.

Діти потребують зараз особливої турботи та уваги. Через невеликий життєвий досвід і особливості дитячої психіки їм загрожує більше небезпек — фізичних та психоемоційних — ніж дорослим. Водночас існують інструменти, які дозволяють мінімізувати ризики та вберегти фізичне та психічне здоров’я дитини. Дізнайтеся важливі правила безпеки дітей під час війни.

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ

1. Заспокойтеся самі. Чим молодші діти, тим сильніше їхній психоемоційний стан залежить від стану батьків. Тому спочатку знайдіть точку рівноваги для себе. Доступний практично всім спосіб – дихальні вправи. Психологиня Світлана Ройз радить зробити дихальні вправи, обійняти самого себе, легенько простукати все тіло долонями, обов’язково потягнутися. У конспекті онлайн-лекції фахівчині ви знайдете 46 робочих інструментів подолання стресу для дорослих та дітей. Лише після того, як стабілізуєтеся самі, починайте говорити з дитиною: спокійно та не надто голосно.

2. Скажіть слова підтримки. «Ми в порядку. Ми будемо робити все, що в наших силах», «Я доросла, я знаю, що робити», «Я з тобою». За необхідності повторюйте.

3. Домовтеся про правила поведінки. У небезпечній ситуації дитина повинна виконувати ваші розпорядження миттєво і без сперечань.

• Ваші прохання повинні бути лаконічними та зрозумілими.
• Якщо є можливість, завчасно порепетируйте в ігровій формі головні команди: «Стій», «Не торкайся цього», «Викинь це», «Іди до мене».
• Потренуйтеся разом із дитиною виконувати ці команди на швидкість.

4. Іграшку-супергероя — з собою! Попросіть дитину вибрати маленьку іграшку або талісман, який вона зможе покласти в кишеню. Це може бути навіть мушля з відпустки на морі або камінчик з рідного двора. Скажіть, що у хвилини, коли буде страшно чи самотньо, дитина може брати цю іграшку в руки, розмовляти з нею, розповідати їй про свої почуття.

5. Прикріпіть до верхнього одягу дитини бейдж з повною інформацією про неї. Ім‘я, прізвище, вік, контактні дані батьків, особливі медичні потреби дитини (якщо такі є), вкажіть групу крові. Окрім бейджа на одязі, покладіть дитині у кишеню записку та/або напишіть цю інформацію на її руці стійким маркером або ж наклейте цупкий скотч на одяг. Це варто зробити навіть з дітьми 7-10 років, які у звичайному житті пам’ятають персональні дані. У стані стресу забувати прості речі можуть навіть дорослі, а діти й поготів.

6. Сфотографуйте дитину перед тим, як вийти з дому. Якщо дитина загубиться, у вас буде найбільш точна фотографія, за якою люди зможуть швидше впізнати вашу дитину. Окрім цього, добре запам’ятайте (краще – запишіть), як саме одягнена дитина під час евакуації.

7. Перебувайте у фізичному контакті з дитиною. Тримайте її за руку або на руках, везіть у візку. Підтримуйте безпосередній контакт весь час, аж допоки поруч не з’явиться інший дорослий, якому ви можете довіряти. Передавайте дитину сторонній людині тільки у крайньому випадку, або якщо це військові або представники рятувальних служб – пам’ятайте, що існує небезпека викрадення дитини під час евакуації.

8. Домовтеся про місце, де ви зустрінетеся, якщо загубитесь (якщо дозволяє вік дитини).

9. Якщо дитина загубилася. У Міністерстві закордонних справ розробили пам’ятку з порадами, як діяти батькам.

• Не панікуйте. Зберіться з думками, щоб діяти чітко.
• Згадайте, де востаннє бачили дитину. Якщо в дитини є телефон – зателефонуйте.
• Попросіть когось зі знайомих чи родичів залишатися на місці на випадок, якщо дитина повернеться.
• Попитайте людей навколо, чи бачили вони дитину, назвіть основні прикмети, за наявності – покажіть фото дитини, опишіть, у чому вона одягнена.
• За можливості, дайте оголошення через гучномовець.
• Повідомте найближче відділення поліції чи зателефонуйте 102. Якщо дитина загубилась за кордоном, гаряча лінія: 116 000.

10. Важливий чат-бот: Дитина не сама. У меню чат-боту можна обрати одну з шести ситуацій, у якій вам потрібна допомога, та отримати детальні інструкції. Зокрема, чат-бот містить покроковий план дій у разі, якщо ваша дитина загубилася або ви знайшли чужу самотню дитину. Чат-бот було створено Офісом Президента України спільно з ЮНІСЕФ та Міністерством соціальної політики.

11. Остерігайтесь зловмисників: будьте пильними. Зараз українським біженцям допомагає вся Європа. Щодня пересічні громадяни з різних країн від щирого серця діляться їжею, одягом, житлом. Та не слід забувати, що ворог може використовувати цю ситуацію, аби вдарити по найціннішому: по дітях.Поясніть це дитині й пильнуйте за тим, щоб вона брала іграшки та інші речі лише з вашої згоди та у вашій присутності. Ніякі «забуті» або «покинуті» іграшки, смартфони тощо з землі підбирати не можна! Детальніше про це дивіться нижче у розділі «Як уберегти дитину від мін та вибухівки».

Поради про те, як підтримати та заспокоїти дитину під час війни, читайте у окремому матеріалі.

ЯК УБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД МІН ТА ВИБУХІВКИ

Ще у перші дні війни Національна поліція України попередила про виявлення на території нашої країни протипіхотних мін, так званих метеликів. Вони невеликі, пластмасові, бувають яскравого кольору — через це діти можуть сприймати їх за іграшку. Також ворог розкидає реальні дитячі іграшки, смартфони та інші цінні речі, начинені смертельно небезпечною вибухівкою.

Крім того, існує ризик замінувань. Причому не лише у зонах бойових дій чи на окупованих територіях, але й вздовж евакуаційних шляхів. Дізнайтеся, як вберегти дитину від мін та вибухівки.

1. Покажіть дитині фото мін-метеликів та упевніться в тому, що вона запам’ятала, як вони виглядають.

2. Введіть правило: не чіпати сторонні предмети (особливо якщо вони лежать без нагляду і виглядають покинутими). Поясніть дітям, як важливо бути пильними і не торкатися підозрілих предметів або покинутих іграшок, телефонів, побутових речей тощо. Домовтеся з дитиною: у разі, якщо вона помітить щось підозріле, вона має негайно повідомити про це вам або комусь з інших дорослих. Поясніть їй, що ні в якому разі не можна не тільки чіпати ці предмети, а й наближатися до них чи кидати в них чимось. Вибухівкою може бути начинена навіть «звичайнісінька» на вигляд кулькова ручка. Ви можете сказати дитині так: «Зараз усі допомагають Збройним Силам України, тож всі мають бути пильними. Якщо побачиш якісь покинуті речі або щось дивне—скажи мені, я дуже сподіваюся на твою уважність».

3. Оминайте зелені насадження, пустирі, розвалини, покинуті домівки тощо. Якщо рухаючись по евакуаційному шляху, ви робите зупинку, не заходьте на узбіччя (навіть у туалет) і не дозволяйте забігати на узбіччя дітям.

4. Розкажіть дітям про ознаки замінованих територій і попросіть її повідомляти вам, якщо таке побачить. Це можуть бути сигнальні стрічки, дротяні розтяжки (зазвичай на рівні колін), знаки з черепом та кістками, а також з написом: “УВАГА, МІНИ!”, “DANGER MINES!”, “ВНИМАНИЕ, МИНЫ!”. Водночас заміновані ділянки можуть не мати ніяких позначок. Тому поясніть дітям, що необхідно уникати й ділянок, які перелічені у попередньому пункті.

Що робити, якщо дитина опинилася на замінованій ділянці?

• Не намагайтеся самостійно дістатися до дитини, аби звільнити її. Є великий ризик того, що ви можете підірватися самі на очах у дитини або погубити і себе, і її. Негайно зателефонуйте 101. До прибуття рятувальників заспокоюйте дитину голосом з того місця, де ви стоїте.
• Якщо ваше місто/село знаходиться під окупацією або в ньому відбувалися бойові дії, не дозволяйте дитині пересуватися вулицями самостійно. Навіть якщо це знайомі шляхи, якими дитина у мирний час ходила сама.
• Поясніть дитині, як діяти, якщо вона раптом опинилася на замінованій ділянці, а вас поряд нема. Не можна намагатися вийти самостійно, потрібно залишатися на місці нерухомо і голосно кликати по допомогу. У крайньому разі, якщо поряд нікого немає, потрібно йти назад повільно і обережно, максимально точно наступаючи на власні сліди.

5. Про виявлення будь-яких підозрілих знахідок Центр громадського здоровʼя рекомендує негайно сповіщати органи влади. Це може бути поліція (тел. 102), пожежна служба (тел. 101), ДСНС або ТрО. Надайте фахівцям максимально вичерпну інформацію про підозрілий предмет: його опис, місце розташування, дату й час виявлення. Якщо є можливість, дочекайтеся прибуття рятувальників, спостерігаючи за підозрілим предметом з безпечної відстані та попереджаючи про небезпеку

Мультфільм ЮНІСЕФ Україна про мінну безпеку: лісовий скарб.

Курс з інформування про ризики вибухонебезпечних предметів від освітнього проєкту «Стопміна».

Посібник для самостійного вивчення населенням способів захисту від надзвичайних ситуацій та дій у разі їх виникнення від Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Пам’ятка щодо правил поведінки (порядку дій) населення у разі виявлення підозрілого об’єкта, вибухонебезпечного предмета від Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Новий бот «Дитячий лікар на війні» від Центру протидії дезінформації при РНБО України, де можна отримати безоплатну онлайн-допомогу від дитячих лікарів з усієї України.