КЗДО КТ № 151 КМР для дітей з порушенням опорно-рухового апарату м. Кривий Ріг Саксаганський район

 





Сторінка психолога

Рекомендації практичного психолога для дорослих у роботі з дітьми в умовах воєнного стану

  «ТЕХНІКИ ЗАСПОКОЄННЯ»

 

Шановні дорослі, пропоную вам ознайомитися з техніками психологічної підтримки та допомоги для наших дітей. В умовах воєнного стану у дітей, як і у дорослих, проявляється тривожність, неспокій, у багатьох пригнічений настрій. Це нормальне явище у сьогоднішніх неспокійних умовах.  Але не слід це пускати на самоплив. Діти потребують нашої підтримки!

Техніки, які я пропоную нижче, можна використовувати щодня, у вигляді гри, робити їх разом з дітьми – вони прості, але дієві. Необов’язково використовувати все одразу – виберіть, що вам підходить найбільше. Можна поспостерігати за дитиною – яка техніка їй найбільше підходить, а можливо, застосовувати кілька технік, потім їх змінювати. Педагоги можуть включати ці техніки у рухливі хвилинки.

  1. «Рахунок». Повільно рахуємо від 1 до 10, вдих-видих, тепер рахуємо від 10 до 1, вдих – видих. І поступово заспокоюємось.
  2. «Водичка». П’ємо повільно воду маленькими ковтками, вмиваємось, підставляємо руки по лікоть під теплу воду, щоб вона стікала від ліктів на долоні  на 1 хвилину, більше не треба.  Заспокоюємось.
  3. «5 предметів». Називаємо 5 предметів, які ми бачимо зараз перед собою. Торкніться цих предметів - з якого матеріалу вони зроблені? Якого вони кольору?  Відпочиньте.
  4. «Вправа руками». Сідаємо зручно. Стисніть руки в замок, великі пальці залиште вільними. Починаємо кругові оберти великих пальців навколо один одного в одну сторону, потім в другу сторону. Заспокоюємось.
  5. «Дихання». Сядьте або станьте так, щоб вам було зручно. Покладіть одну руку собі на груди, іншу на живіт. Повільно робимо глибокий вдих – стоп – повільний видих. Так 3 рази. Розслаблюємось.
  6. «Масаж». Потріть кінчик носа, легенько помасажуйте мочки вух, розітріть долоні, поплескайте себе по колінах. Погладьте себе по голові. Посміхніться.
  7.  «Велосипед». Лягаємо на килимок і робимо ногами рухи як на велосипеді. Відпочиваємо.
  8. «Релакс». Візьмемо в руки щось м’якеньке – м’яку іграшку, м’ячик, подушечку. Починаємо легенько м’яти, можна при цьому зручно сісти або лягти, можна так лягати спати. Нам приємно.
  9.  Сон. Слід гарно висипатися. Якщо ми не змогли нормально виспатися вночі – треба обов’язково поспати вдень. Сон відновлює наші сили і дає змогу гарно працювати мозку.
  10.  «Проявляємо доброту». Давайте згадаємо добрі слова, які існують, які ми знаємо і назвемо їх. Тепер скажемо один одному добрі слова, побажаємо один одному гарного настрою, посміхнемось один одному.

Тепер можна випити склянку теплого молока або запашного чаю з ложечкою меду.


ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА                                

 ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЗНАХОДИТЬСЯ У СТАНІ СТРЕСУ

 

  • Дихальні вправи

«Запах квітів»

Запропонуйте дитині уявити, як вона відчуває запах квітки, глибоко вдихаючи через ніс і видихаючи через рот. Також можна подумки уявити собі квітку.

«Маленький зайчик»

Запропонуйте дитині уявити себе зайчиком, який стрибає у саду, та нюхає все довкола. Запропонуйте  зробити три швидкі вдихи через ніс і один довгий видих через рот.

 

  • Вправа на напруження та розслаблення м´язів

«М'яч для зниження стресу»

Створіть свій умовний м’яч для зниження стресу. Наприклад, наповніть торбинку, пластиковий пакет або повітряну кулю сухим просом або рисом. Якщо помітили, що дитина відчуває стрес – попросіть її стиснути утворений «м'яч», щоб зняти м'язову напругу. Вправа повторюється декілька разів.

 

  • Вправи на позитивну уяву

Спробуйте разом з дитиною уявити безпечний простір. Нехай дитина опише, що вона бачить і відчуває у цьому місці.

Нагадайте дитині про позитивний минулий досвід, дитячий садок, сім'ю та друзів тощо.

 

Шановні батьки!

Щоб трохи зняти напругу у дітей та відволікти їх, ви можете скористатися цими чудовими ресурсами:

365 казок на ніч (сучасні аудіоказки для дітей)

https://www.youtube.com/playlist?list=PLn2E1hd_mGr7q_YD54a1RBjMDBpzj4eau

Казочки та цікаві історії для дітей (класичні та сучасні казки, начитка)

https://www.youtube.com/channel/UCok9X9ZeNg1EXaHVuP6iE-Q

Дитячі книжки в електронному форматі від видавництва “Ранок” (три папки для віку 3+, 6+, 9+)

https://drive.google.com/drive/folders/1z7NN25HdiR9LVySXtO2WyxtQ4jPuptcH?usp=sharing

Українські народні та авторські казки (тексти)

https://kazky.org.ua/zbirky/knihovna

Казки для дошкільнят та молодшого шкільного віку (чудова начитка каналу "Тося читає")

https://www.youtube.com/channel/UCr5qRgLb_CbO1A5QHKLHS5g/videos

 Психологічна допомога для дітей

https://www.youtube.com/playlist?list=PLFVSJgZgf7h8rXg9TTyevxZkdfxAQXodS

ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

«ТУРБОТА ДОРОСЛИХ ПРО ЕМОЦІЙНУ СТАБІЛЬНІСТЬ ДИТИНИ

ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ»

  •  не потрібно без особливих причин водити дитину в місця масового скупчення людей. Це може підвищити її тривогу. Якщо ж ви все-таки вирішили взяти із собою дитину, поясніть їй куди і навіщо ви йдете;
  •  не варто дозволяти дитині на самоті дивитися телевізійні новини. Взагалі, чим менше теленовин із місць страшних подій побачить дитина, тим краще;
  •  створіть атмосферу безпеки (обіймайте дитину якомога частіше, розмовляйте з нею, приймайте участь в її іграх);
  •  подивіться з дитиною ваші сімейні фотографії. Це дозволить звернутися до приємних образів з минулого, послабить неприємні спогади;
  •  читайте книжки – оповідання, казки, в яких описуються сюжети подолання страху героями;
  • якщо дитина відчуває тривогу або страх, ви зможете забезпечити для неї свою спокійну присутність, ненав´язливий фізичний контакт (обійняти, взяти за руку), тепло (укрити, дати теплий чай). Важливо говорити, що ви – поруч, що все добре, вона у безпеці.
  • якщо дитина не слухається, виявляє надмірну активність, з незрозумілих причин кричить або сміється, постарайтеся не відповідати агресивно. Можливо, рухова активність допомагає дитині впоратися зі стресом.
  • супроводжуйте дитину в русі (будьте поруч), намагаючись поступово знижувати темп. Можна спробувати ввести рамки – запропонувати рухливу гру за правилами, або переключитись на активність, де є правила;
  • дитині можуть снитися кошмарні сновидіння. Підтримайте її, вислухайте і заспокойте, переконайте, що в цьому немає нічого страшного;
  • дайте дитині зрозуміти: ви серйозно ставитеся до її переживань і ви знаєте інших дітей, які теж через це пройшли. («Я знаю одного сміливого хлопчика,з яким теж таке трапилося»;
  • поговоріть з дитиною про ті почуття, яких вона зазнала або відчуває. Ви можете сказати, що багато людей відчували тривогу, страх, гнів, безпорадність. І що ці почуття – нормальні. Розмову про почуття можна супроводжувати малюванням на вільну тему або ліпленням. А потім обговорити – що намальовано, що це означає, як далі житиме персонаж, як йому допомогти і т. д;

                  

              ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

«ПОДБАЄМО ПРО ОСМИСЛЕННЯ ДИТИНОЮ ПОДІЙ, ЩО ВІДБУВАЮТЬСЯ».

 

Саме підтримка, яку надають дитині протягом і після неприємних або травматичних подій батьки, родичі та дорослі друзі сім´ї, є вирішальним чинником у подоланні негативних наслідків травматичного стресу у дітей. Прислухаючись до того, що відбувається з дитиною, батьки можуть знайти шляхи допомогти дитині впоратися зі своїми почуттями.

Якщо батьки можуть бути разом з дітьми, дітям набагато легше. Дорослі, які можуть говорити з дітьми про події і сприймати їх почуття, допомагають дітям пережити травматичний стрес з меншими втратами.

  • Будь – яка, навіть маленька дитина, потребує пояснення  того, що відбувається. Для неї важливо знати, чому батьки тривожаться, сердяться, горюють. Що відбувається в сім´ї, в місті. Постарайтеся пояснити це коротко (4 – 5 фраз) і спокійно.
  • Розмовляйте з дитиною про події, що відбулися або відбуваються стільки, скільки їй потрібно. Не варто говорити: «Тобі це не зрозуміти», «Зрозумієш, коли виростеш», « Я не можу тобі пояснити». Завжди є що сказати. Постарайтеся, щоб ваші фрази були зрозумілими і не налякали дитину.
  • У будь – якій розмові про події, що відбулися, необхідно час від часу

нагадувати дитині, що зараз ситуація більш стабільна, що дорослі знають ( або вирішують), що робити. Що дитині є, на кого покластися, поруч є дорослі, турботливі люди.

  • Також можна сказати, що зараз багато фахівців думають про те, як допомогти людям у переживанні складних почуттів, що багато людей – разом. І навіть у найскладнішій ситуації є ті, хто зможуть допомогти дитині.

«РОЛЬ ГРИ У ПОДОЛАННІ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ

ВНАСЛІДОК ПОДІЙ, ПОВ´ЯЗАНИХ З ВОЄННИМ СТАНОМ»

Зараз, у період воєнних дій, коли дитина чує від дорослих, або бачить по телевізору, що відбувається, як ніколи для неї важливо АКТИВНО ГРАТИСЯ.

Можливо, дитина буде будувати блокпости, грати у війну, інсценувати бійки, стрілянину, поранення, навіть смерть. Ці ігри можуть спричинити безлад у вашій квартирі, але допоможуть дитині знизити напругу  і агресію.

Вагому роль можуть зіграти ігри на відреагування агресії. Дитина може «озброюватися», «нападати» або «захищатися», бути «пораненою» або «убитою» в грі. Усе це є нормальним способом дитини впоратися зі стресом. Можна запропонувати дитині «битву» подушками, повітряними кульками та ін. Також добре м´яти тісто, глину, пластилін і ліпити фігурки.

Заохочуйте ігри дитини з піском, водою, глиною. Допоможіть їй винести назовні свої переживання у формі образів. Велику роль серед ігор можуть зайняти ігри  в «Лікарню». Це також є нормальним і сприяє подоланню стресу.

ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

«ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ОПИНИЛАСЯ

У НЕБЕЗПЕЧНІЙ СИТУАЦІЇ»

Якщо дитина опинилася в ситуації, що в її сприйнятті  чи в реальності є вкрай небезпечною, близьким дорослим відразу необхідно надати таку допомогу дитині:

  • Відвести дитину з місця події та створити для неї максимально комфортне і безпечне середовище: зігріти ( теплий одяг, ковдра, грілка тощо), дати теплий солодкий чай, створити тишу, вимкнути яскраве світло. Говорити з дитиною спокійним голосом, запевняючи, що ви поруч, все гаразд і дитина в безпеці, що все минулося.
  • Пояснити дитині, що трапилася дуже неприємна подія. Якщо в дитини є поранення, слід пояснити, що саме трапилося і запевнити в тому, що буде надана необхідна лікарська допомога. Запевнити, що ви поруч і знаєте, що слід робити в такій ситуації.
  • Слід просити дитину описати кімнату або місце, в якому вона знаходиться. Запитати, чи вона вже зігрілася, чи теплий чай. Називати дитину на ім´я, називати інших близьких людей, які є поруч («Подивися, тут є твій тато, твоя бабуся, вони поруч, все гаразд»). Намагатися дивитися дитині в очі, тримати за руку або обіймати. Якщо дитина не опирається, обійняти її та робити «коливальні» рухи ( як колишуть малу дитину).
  • Через деякий час дитина може почати тремтіти або рухатися, махати руками, кричати, бігати, плакати. Таке збудження є нормальним через деякий короткий період ( від декількох хвилин до декількох годин) після травмуючої події. У цей період важливо не докоряти дитині і не стримувати її, дати змогу для виходу негативної енергії, що накопичилася під час стресу. Варто бути уважним, бо в цей час дитина може не контролювати себе і наражатися на небезпеку.
  • Слід дозволяти дитині плакати і виражати сильні почуття, проте запевняти, що все буде гаразд («Так, ти сильно налякався/налякалася, проте, все буде добре»). Важливо надати дитині якомога більше підтримки, проте говорити небагато і простими словами: «Я поряд», «Все буде добре», «Ти в безпеці», «Мама вже їде до тебе» тощо. Також можна говорити дитині, що вона сильна і в неї все вийде.
  • У наступні за травматичними подіями дні дитина може потребувати підвищеної уваги та спокою. Вірогідно, вона буде дратівливою, вимогливою, нестриманою. Або, навпаки, здаватися боязкою і ховатися. Вона може злитися на вас або на себе. Або робити вигляд, що нічого не сталося. Можуть спостерігатися порушення сну тощо.

У будь – якому випадку дорослий має бути поруч і підтримувати дитину своїм спокійним, лагідним ставленням.

 

 

 РЕКОМЕДАЦІЇ  ДОРОСЛИМ

ЩОДО  НАДАННЯ  ДОПОМОГИ  ДІТЯМ

В  УМОВАХ  ВОЄННОГО  СТАНУ

 

  1. Говоріть з дитиною. Обговорюйте з дітьми їхні почуття, спостерігайте за поведінкою та реакцією на страшні події. Постійно нагадуйте, що вони під вашим захистом. Якщо є можливість, нехай дитина робить щось руками – ліпить, малює або складає конструктор.
  2. Будьте поруч. Надавайте дітям підтримку, у тому числі у вигляді обіймів. Намагайтеся робити щось разом, приділяйте їм більше часу, ніж раніше.
  3. Будьте прикладом. Емоційний стан дорослих легко передається дитині. Частіше кажіть, що все налагодиться, діліться з ними тим, що вам допомагає триматись.
  4. Контролюйте себе. Коли дорослі втрачають самоконтроль, це дуже впливає на дітей. Вони можуть злякатися та замкнутися. Більшість дорослих зараз відчувають страх, біль, злість та втому. Намагайтеся тримати себе в руках. Хоча б, коли діти поруч з вами.
  5. Не забувайте про режим. Намагайтеся, наскільки це можливо, дотримуватися режиму та пам´ятати про сімейні ритуали. Вкладайте дитину спати в той самий час, як вкладалися раніше. Не забувайте про повноцінні прийоми їжі. Навіть, якщо ви знаходитеся в укритті, читайте дітям казки перед сном, якщо робили це раніше.
  6. Не забувайте про ігри. Найкраща терапія під час складних життєвих ситуацій – це гра. Давайте дитині можливість гратися, дивитися мультфільми, бігати та стрибати. Дозвольте брати з собою в укриття улюблену іграшку.
  7. Підтримуйте один одного. Постійно підтримуйте дітей. Говоріть, які вони хоробрі, як добре вони справляються з ситуацією, як вправно допомагають дорослим.
  8. Не забувайте про почуття гумору. Намагайтеся жартувати та посміхатися, не зважаючи на складну ситуацію. Сприяйте тому, щоб ваші діти та близькі не втрачали радість та віру у майбутнє. Гумор має терапевтичний ефект, підтримує та зцілює.
  9. Відновлюйте сили. І дорослим, і дітям потрібна енергія. Дбайте про сон, харчування, рухову активність. Опановуйте методи психоемоційної саморегуляції – вправи на дихання, релаксація, медитація, арт – терапевтичні техніки. Спілкуйтеся з природою, складайте плани на майбутнє.

                        ВІРТЕ В ПЕРЕМОГУ!  ВІРТЕ В ЖИТТЯ!

 

ЯК ДІТИ РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ
РЕАГУЮТЬ НА СТРЕСОВІ ФАКТОРИ ТА СПРИЙМАЮТЬ НАДЗВИЧАЙНУ СИТУАЦІЮ

3 роки

Діти в цьому віці під час стресу можуть бути дратівливими, плакати, виявляти надокучливу або агресивну поведінку. Вони завжди бояться незрозумілих звуків, криків, різких рухів та потребують фізичної близькості батьків. Під час воєнних дій потрібно забезпечити присутність батьків, або осіб, що їх замінюють, та тактильний контакт.

 

  4-6 років

Такі діти під час стресу найбільше відчувають безпорадність, безсилля та страх розлуки. У своїх іграх вони можуть відображати реальну ситуацію, чи, навпаки, відмовлятися визнавати реальність – заглиблюватися в себе й не бажати спілкуватися з однолітками і дорослими. Для них страшно розлучитися з батьками, тому вони насамперед потребують безпеки.

 

 7-10 років

Для цього віку характерні почуття провини, неспроможність, фантазії, в яких дитина бачить себе «рятівником», зацикленість на подробицях події. Для дитини страшно втратити те, до чого вона звикла, вона важко звикає до нових умов, боїться смерті та ставить питання з цього приводу, добре розуміє загрозу, може переживати страх і думає про майбутнє. З такими дітьми треба обговорювати події та їх переживання.

 

17.12.2020 року в закладі відбувся семінар "Робота з батьками"

 

 09.10.2020 року в закладі відбулися заходи присвячені "Дню психологічного здоров'я", мета якого: захист психологічного здоров'я учасників освітнього процесц. У цей день з дітьми проводилися різні розвивальні ігри та вправи, а педагоги склали "Рецепт здоров'я", який є профілактичним засобом емоційного вигорання.      

 

 

 

 

 

ЯК РОЗВАЖИТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС КАРАНТИНУ

Сьогодні, коли школи та дитячі садки закриті на карантин, діти змушені цілими днями залишатися вдома. У житті дитини важливу роль відіграє взаємодія з однолітками - школа, ігри у дворі, дні народження друзів тощо. Але під час карантину батьки повинні тримати їх в ізоляції - заради їх же здоров'я. Як же розважити дитину в ситуації, коли ви не можете допомогти їй гуляти на вулиці і спілкуватися з друзями?

Дитячі психологи і батьки розповіли про те, як пояснити дітям необхідність залишатися вдома і як розважити їх, поки вони знаходяться на карантині.

Перш за все, вам необхідно переконати дитину в тому, що поруч з нею завжди буде хтось, хто подбає про неї і знайде їй цікаве заняття.

Як говорити з дітьми про коронавірус: поради дитячих психологів

Психологи радять говорити з дитиною про коронавірус тільки в тому випадку, якщо дитина сама про це запитує. В іншому випадку вона все одно не буде вас слухати. Для маленьких дітей хвороба є абстрактним поняттям, а необхідність ізоляції засмучує їх найбільше.

Якщо ви змушені звернутися до медичного закладу, акцентуйте увагу дитини на те, що дорослі тут для того, щоб її захистити. Скажіть дитині, що ви теж знаєте, як захистити себе.

Придумайте веселий спосіб навчити дитину правильних звичок, щоб дати їй відчуття контролю. Наприклад, ви можете перетворити миття рук на гру. Скажіть їй: «Навколо віруси, тому нам потрібно бути обережними. Нам потрібно вимити руки, а потім я розповім тобі, як ще ми зможемо перехитрити віруси».

Дотримуйтесь графіка

Психологи стверджують, що під час карантину важливо підтримувати звичайний розпорядок дня дитини. У вас може виникнути велика спокуса оголосити карантин додатковими канікулами і цілий день сидіти перед екраном телевізора. Однак різка зміна графіка також може викликати у дитини стрес.

Корисно буде написати на аркуші паперу або на стікерах докладний розпорядок дня і повісити його так, щоб дитина постійно його бачила. Важливо, щоб у неї були чіткі очікування з приводу того, що буде відбуватися протягом дня - коли буде час для ігор, читання і відпочинку.

Підтримуйте контакт з друзями і близькими

Для дитини важливо підтримувати контакт з друзями - це знизить рівень її стресу. Також спілкуйтеся з близькими і родичами, яких ви не можете відвідати особисто, але хвилюєтесь про їхнє здоров'я.

Використовуйте Skype або інші відеочати. Навчіть своїх родичів користуватися ними, якщо вони не вміють. Спілкуйтеся з друзями та родичами в месенджерах і соцмережах.

Влаштуйте танцювальну вечірку

Якщо карантин не дозволяє вам гуляти з дитиною на свіжому повітрі, влаштуйте для дитини танцювальну вечірку вдома. Все, що вам потрібно, - знайти в Інтернеті відповідну музику.

Дитині також сподобається, якщо ви запропонуєте їй разом зробити декорації до вечірки. Ви можете зробити банери або плакати. Також вам можуть стати в пригоді новорічні гірлянди - вони створять вам святкову атмосферу.

Під час карантину використовуйте електронні пристрої з розумом

Батьки дотримуються різних думок з приводу того, чи можна дитині проводити час на карантині за екранами комп'ютерів, планшетів або телевізорів. Одні дозволяють дитині необмежено використовувати електронні пристрої, щоб розважити її, інші строго обмежують використання гаджетів.

Забороняти дитині користуватися гаджетами не варто, але необхідно правильно вибирати для неї контент. Їй підійдуть навчальні програми та канали на Youtube. Розважальні відео повинні відповідати віку дитини.

Залучайте дитину до роботи по дому

Дитячі психологи стверджують, що діти старші трьох років отримують користь від того, що допомагають батькам по дому. Чим молодша дитина, тим більше їй подобається допомагати батькам в різних домашніх справах. Вони допомагають прати, прибирати, накривати на стіл тощо.

Робіть з дитиною поробки

Різноманітні поробки - хороший спосіб розважити дитину і дати їй можливість проявити свої творчі здібності. Багато батьків стверджують, що це заняття подобається дітям. Для цього можна використовувати підручні матеріали: скотч, картонні коробки з-під взуття, обрізки тканини тощо. Для цих цілей добре підходить різнобарвний обгортковий папір: діти роблять з нього колажі, сукні для ляльок і навіть стіни для фортець. Навіть коли весь папір використаний, діти використовують залишки картонних втулок як мечі, влаштовуючи битви.

Фантазія дітей безмежна, і вони можуть використовувати для виробів та ігор практично все, що буде під рукою. Тому під час карантину не варто давати їм для ігор туалетний папір і паперові рушники.

Грайте в улюблені іграшки дитини

Як правило, у кожної дитини є улюблена іграшка, з якою вона може гратися годинами. У когось це настільні ігри, у когось - конструктори Лего. Діти люблять створювати різні об'єкти з деталей конструктора або просто сортувати деталі за кольором. Щоб мотивувати дитину, ви можете дати їй завдання. Наприклад, ви можете запитати її: «Наскільки високу вежу ти можеш побудувати?»

 

 

КОРОНАВІРУС, ПАНІКА І КАРАНТИН.

ЯК ВСТОЯТИ ПСИХОЛОГІЧНО

  1. Під час епідемії дотримуйтесь рекомендацій ВОЗ. Знання про те, як правильно поводитися у критичній ситуації, знижує тривогу.
  2. Намагайтеся не блокувати свої почуття. Боятися – нормально, відчувати безсилля, сумувати – теж. Легалізація негативних емоцій знижує напругу, психіка перестає «викручуватися» від необхідності постійно тримати почуття під замком.
  3. Дотримуйтесь елементарної інформаційної гігієни. Намагайтеся обмежити кількість інформації, яку ви споживаєте, зменшіть кількість часу, проведеного за читанням новин у соцмережах. Оберіть ті джерела інформації, яким довіряєте, і відправте у бан тих, хто розганяє паніку.
  4. Знаходьте час тільки для себе і наповнюйте себе ресурсом. Цей пункт особливо важливий для батьків, які перебувають на карантині з маленькими дітьми. Турбота про тих, хто від нас залежить – складна фізична та емоційна робота, яка вимагає багато ресурсів. Якщо їх не поповнювати, ваш сосуд швидко вичерпається, і ви відчуєте емоційне вигорання. Створіть свій власний щоденний ритуал – займіться тим, що приносить вам задоволення: будь – які види творчості, улюблені заняття, просто відпочинок підійдуть.
  5. Сон. Фізичні навантаження. Регулярна здорова їжа. Задоволення. Всі ці речі здаються банальними, але допомагають справлятися навіть з сильними стресами.

 

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ ПРОПОНУЄ ПЕРЕГЛЯНУТИ  ПСИХОЛОГ .PPTX

 

 

ПРАКТИЧНИЙ ПСИХОЛОГ ПОЛУКАРД Р.В. РАДИТЬ БАТЬКАМ:

ЯК ПОЛЕГШИТИ АДАПТАЦІЮ ДИТИНИ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

ДО ДИТЯЧОГО САДКА

 

  • Облаштуйте кімнату дитини так, аби наповнити її розвивальними іграшками та матеріалами. Віддавайте перевагу авто дидактичним іграшкам, як-от матрьошки, пірамідки, вкладки тощо, а також матеріалами для ліплення, аплікації, малювання тощо.
  • Створюйте умови для спілкування дитини з тваринами. По можливості заведіть домашнього улюбленця. Позитивний вплив спілкування дітей із затримкою розвитку з тваринами науково доведено.
  • Пильнуйте за дотриманням відповідного харчування дитини, наприклад, безглютенової та  безкозеїнової дієт.
  • Уникайте гіперопіки дитини. Надавайте дитині свободу дій. У багатьох ситуаціях гіперопіка може спричинити відставання дитини в розвитку в певних сферах. Аби уникнути цього, необхідно надати їй можливість  бігати і падати, гратися з піском, водою та іншими текстурами, ламати та розбирати іграшки тощо.
  • Супроводжуйте успішне виконання дитиною завдання похвалою , заохоченнями тощо. Створіть власну систему заохочень, використовуючи, наприклад, наклейки, значки тощо.
  • Розпочніть процес соціалізації заздалегідь. Це можуть бути прогулянки, поєднанні з певними видами діяльності, або зустрічі-заняття з однією дитиною такого самого або трохи старшого віку (або кількома дітьми).
  • Установить чіткий розпорядок дня, як під час підготовки до дитячого садка, так і під час його відвідування. Режим дня має бути простим: час і послідовність сну, занять, перегляду телевізійних програм, прийому Їжі та прогулянок потрібно регламентувати. У розкладі дня варто передбачати можливість змін , однак за умови збереження основного режиму. Це дає змогу сконцентруватися на забезпеченні відповідного рівня емоційного комфорту дитини, а також полегшує її адаптацію до дитячого садка й згодом до школи.

 

ПРО ЩО ПОВИННІ ПАМ’ЯТАТИ БАТЬКИ 

ПІД ЧАС ВСТУПУ ДИТИНИ ДО 1-ГО КЛАСУ 

      Вступ дитини до 1-го класу є процесом доволі складним для всіх його учасників, насамперед для дитини.

            Основним завданням батьків є створення сприятливих умов для розвитку дитини:

  • не можна лякати дитину школою;
  • необхідно наголошувати на вміннях дитини, її досягненнях;
  • треба заохочувати дитину до пізнання нового.

        Насамперед батьки мають налаштувати себе на вступ дитини до школи, бо чим більше вони хвилюються, тим більше хвилюється та переживає дитина.

      Щоб першокласники навчалися легко та вправно, батьки мають розуміти різницю між «готовністю» до школи і «підготовкою» до неї.

       Підготовка дитини до школи – це озброєння дитини певними знаннями та вміннями, здебільшого з читання, лічби, письма, англійської мови. Однак наявність знань не визначає інтелектуальний розвиток дитини. Рівень інтелектуального розвитку дитини залежить від її вміння користуватися наявними знаннями, застосовувати їх в нових обставинах.

     Також «підготовка до школи» містить здоров’язбережувальні завдання, зокрема поступове звикання дитини до режиму дня, відповідно до якого вона житиме, починаючи з 1-го вересня.

        Психологічна готовність до навчання у школі – рівень психічного розвитку дитини, достатній для освоєння шкільної програми в умовах навчання в колективі однолітків. За умови сформованої психологічної готовності дитини до навчання у школі, навіть у разі відсутності певних знань чи вмінь, дитині буде нескладно опанувати «шкільну науку».

           Підсумком розвитку дитини в дошкільному віці є передумови:

  • сприйняття дитиною навчання у школі як «сходини до дорослості»;
  • наявність у дитини виражених пізнавальних інтересів;
  • уміння певною мірою контролювати свою поведінку;

На що варто звернути увагу

           Дитина має знати:

1) Як звати її батьків, де вони працюють;

2) Дитина має вміти:

  • пояснювати, чому потрібно йти до школи;
  • складати картину з довільно розрізаних 12-18 частин;
  • діяти за словесною інструкцією, діяти в заданому темпі;
  • аналізувати зразок;
  • складати розповідь за картинкою;

       Окрім вміння діяти за інструкцією дорослого, дитина має вміти відстоювати свою думку, пояснювати, чому вона вважає саме так.

       Отже, вступ дитини до школи є тривалим процесом, стресогенність якого для дитини можна і потрібно зменшувати максимально. Насамперед стан дитини залежить від її батьків, їхньої впевненості в тому, що все буде гаразд, і будь-які негаразди можна подолати.

 

«АЗБУКА БАТЬКІВСЬКОЇ ЛЮБОВІ»

 

ДИТЯЧА АГРЕСІЯ

                Агресія — це енергія подолання, боротьби, відстоювання своїх прав та інтересів. Ця сила необхідна дитині для того, щоб досягти своєї мети, протистояти перешкодам. Небажаною є не сама по собі агресія, а неприйнятні форми її прояву: звичка кричати, ображати, битися. Тому завданням виховання дитини є не усунення її агресії, а навчання адекватно проявляти свої негативні почуття: гнів, обурення, неприйняття. Саме тому, що дитина не вміє усвідомити й висловити протесні почуття стосовно значущої особи (батька чи вчителя), у неї може виникати «безпредметна агресивність» - розповсюдження почуття злості на слабші та безпечні об’єкти – на дітей, тварин, предмети. Причиною підвищення дратівливості також можуть бути фізичні чи психологічні проблеми дитини, які виснажують її, підвищують збудженість та імпульсивність.

  • Чим можуть допомогти батьки
  1. Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватись на вас. Навпаки, поставтеся до її обурення з розумінням й повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до Вас.
  2. Тільки тоді, коли емоції вщухнуть, розкажіть дитині про те, як Ви переживали, коли вона виявила свій гнів. Знайдіть разом із нею вдалу форму висловлювання претензій.
  3. Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі придушуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і провити його так, щоб не принизити дитину, не звинувачувати, а просто виявити своє незадоволення.
  4. Учіть дитину розуміти себе та інших. Якщо дитина навчається усвідомлювати свої почуття й почуття інших, вона зможе свідомо обирати мирні форми боротьби і захисту.

ГІПЕРАКТИВНА ДИТИНА

           Непосидюща дитина — це не просто постійний галас і метушня в домі, це й постійний страх за її життя і здоров'я. Не має такої щілини чи отвору, куди вона не сунула б носа чи пальця, немає заборон, яких вона не порушувала б.

        Причиною такої нестриманості, як правило, є тимчасове переважання сили збудження нервової системи над силою гальмування. Цей дисбаланс компенсується у 10—14-річному віці, коли дитина вже здатна контролювати себе. Проте якщо дитину переконати в тому, що вона неслухняна, некерована, неуважна, байдужа до інших, тоді вона не стане використовувати цю здатність, бо не віритиме у свої сили. Отже, головне завдання батьків гіперактивної дитини — не нав'язати їй негативній ставлення до себе та світу.

  • Чим можуть допомогти батьки
  1. Не варто сподіватися, що бурхлива фізична активність вивільнить енергію малюка. Навпаки, коли він перевтомлений, він стає перезбудженим і ще менш керованим. Тому краще уникати ситуацій, що перезбуджують дитину, а її енергію варто спрямовувати в необхідне русло.
  2. Намагайтеся зайняти дитину тим, що її цікавить. Поки вона захоплена улюбленими справами, ризик, що в неї виникнуть небажані імпульси, — мінімальний.
  3. Спробуйте запобігати порушенню Ваших вимог, бо дотриматися їх вона ще не здатна, а чим більшим буде досвід «неслухняності», тим глибшим стане переконаність дитини втому, що вона погана.
  4. Для того, щоб зупинити енергійну дитину, доцільно переключити її увагу на щось емоційно значуще для неї: «Ой, дивись!», «Я згадала!».

 

ДІТИ, ЯКІ СХИЛЬНІ ГОВОРИТИ НЕПРАВДУ

          Дитячу брехню батьки часто сприймають як катастрофу, як прояв найгірших рис характе-ру; хитрості, підступності, боягузтва.

          «Чому вона бреше, - дивуються батьки. - Адже ми її навіть не караємо!» Проте запитання доцільніше ставити інакше: не «чому вона бреше?», а «що їй заважає зізнатися?». Це може бу-ти страх упасти у власних очах («Я - хороша, я не могла цього зробити»); страх втратити любов батьків («Мама любить мене добру, а тепер виявилося, що я погана!»); страх протистояти до-рослим («Я не хочу це робити, але ж я це можу відмовити старшим - легше збрехати, що вже зробила») тощо.

Як правило, дитина не усвідомлює цих причин, тому запитувати в неї «Чому ти збреха-ла?» - не варто. Необхідно самим визначити обмеження дитини і допомогти їй їх подолати.

Чим можуть допомогти батьки

  1. Не провокуйте брехливість дитини в тих ситуаціях, де, як Ви знаєте, їй важко зізнатись. Коли Ви заганяєте її в пастку запитанням: «Ти знову брав плеєр?!», - то дитина не може втриматися від брехні: «Ні! Не брав!» Далі вже можна лише наполягати на своєму.
  2. Замість того, щоб «відчувати брехню», необхідно «повправлятися в умінні правдиво зізнаватися». Виберіть ситуацію, де дитина відчує провину, створіть сприятливу атмосферу, допоможіть їй знайти слова для визнання провини: «Я сама не знаю, як це сталося. Мені дуже шкода. Я не хотіла тебе засмутити...» тощо.
  3. Забезпечте приємне емоційне підкріплення перемоги дитини над собою. Якщо вона відчує, що визнавати свої помилки не страшно, а навіть приємно, вона легше піде на це наступного разу.
  4. Не сподівайтесь, що після визнання своїх помилок дитина їх не повторюватиме. Неслухняність - це вже інша проблема виховання.

       

ЗНЕРВОВАНА ДИТИНА

 Надмірна вразливість, плаксивість чи спалахи гніву, перепади настрою, неспокійний сон, проблеми травлення, частий головний біль — усе це ознаки нервового виснаження дитини.

         Причиною психоемоційного виснаження може бути якась неприємна подія в житті дитини, яка й досі її непокоїть, або хронічне незадоволення собою — переживання своєї неспроможності бути такою як «треба».

Чим можуть допомогти батьки

1. Проаналізуйте, коли виникли перші ознаки нервовості, і пригадайте, що цьому передувало.

2. Допоможіть дитині усвідомити, що її непокоїть, і змінити своє ставлення до цієї проблеми.

3. Відвести більше часу в режимі дня на ті заняття, у яких дитина почувається спокійно і впевнено. Це дасть їй змогу відновити віру у свої сили.

4. Не перевантажуйте дитину такими заняттями, які викликають сильні емоції — позитивні чи негативні: змаганнями, випробуваннями, емоційно насиченими видовищами. Тимчасове дотримання такої «емоційної дієти» дасть змогу знервованій дитині відновити душевну рівновагу, нормалізувати сон, набратися сил.

Чим може допомогти психолог

Основні завдання психологічної корекції:

1. Створити ігрові умови для того, щоб дитина сама усвідомила й висловила свої переживання.

2. Якщо причиною негативного емоційного стану стала якась психотравмуюча ситуація, її необхідно поступово відтворити і знову пережити, але із залученням усіх необхідних психологічних ресурсів.

3. Якщо причиною нервового виснаження дитини є її почуття невідповідності «ідеалу», то психологічна допомога включатиме формування впевненості у своїх можливостях і вміння спокійно сприймати.

4. Для кожної дитини буде підібрано індивідуально-оптимальний спосіб психоемоційної розрядки, опанувавши який, вона зможе самостійно знімати надмірне психологічне напруження в разі необхідності. З цією метою використовується пісочна терапія та ігри на зняття психо-емоційного напруження.