КЗДО КТ № 151 КМР для дітей з порушенням опорно-рухового апарату м. Кривий Ріг Саксаганський район

 





Сторінка музкерівника

 

ПОРАДИ 

ЩОДО ВИКОРИСТАННЯ ЛОГОРИТМІЧНИХ ВПРАВ 

Формування волі і здатності володіти своєю уявою починається з раннього дитинства. Саме уява і воля людини вирішують його участь на все життя.

Спостерігаючи за грою дитини, можна все дізнатися не тільки про її характер, але й про те, як дитина буде вибудовувати свої взаємини в майбутньому. Саме в грі дитина проявляє ті стани, які перешкоджають розвитку якостей, необхідних для її успішної соціальної адаптації та благополуччя.

Найбільш часто зустрічаються труднощі, які потребують корекційного втручання:

1. Дитина не може самостійно себе зайняти.

2. Нестійкість уваги. Прагнення до частої зміни діяльності.

3. Нездатність до співпереживання.

4. Труднощі в розбудові спільної діяльності. Зайве суперництво. Фіксація виключно на власному «Я»

Що таке Логоритміка?

Логопедична ритміка - один із засобів оздоровлення мови. Перш за все, це комплексна методика, що включає в себе засоби логопедичного, музично-ритмічного та фізичного виховання. Основою логоритміки є мова, музика і рух. У педагогічній практиці логоритміка необхідна для того, щоб корекційна робота була найбільш ефективною.

Поява логоритміки в комплексній корекції мовних порушень має свою історію. На початку 20 століття в Європі з'явилася система так званого "ритмічного виховання", основоположником якої став відомий швейцарський педагог і музикант Еміль Жак Далькроз. Основою його методики був вираз музики за допомогою руху, тобто людське тіло ставало своєрідним інструментом, що чуйно передає ритм, темп, динамічні відтінки і художній задум всього музичного твору в цілому. Сам Далькроз говорив: "Музика набуває тілесні форми, у свою чергу, перетворюючи наші тіла". Поступово з великого розділу музичної ритміки виділилася лікувальна ритміка. Одним з її відгалужень є логопедична ритміка, створена в 30-і роки XX століття професором психотерапії В.А. Гіляровським і логопедом Н.А. Власовою для корекції мовних порушень, перш за все, заїкання. Сьогодні логопедична ритміка є обов'язковим компонентом корекційної методики з подолання заїкання. Однак поряд із заїканням логоритміка застосовується при корекції загального недорозвитку мови, фонетико-фонематичних порушень і алалії.

Заняття з логоритміки включає наступні види вправ:

1. Ходьба і маршировка в різних напрямках. Як правило, ці вправи є вступними і заключними. Вони формують чітку координацію рухів рук і ніг, покращують поставу, навчають орієнтуватися в просторі, закріплюють поняття лівостороннього і правостороннього руху, вчать сприймати словесну інструкцію, тобто розвивають слухову увагу.

2. Вправи на регуляцію м'язового тонусу спрямовані на розвиток вміння розслаблювати і напружувати певні групи м'язів. Це необхідно для хорошої координації і спритності рухів. Завдяки спеціально підібраним вправам поступово з'являється вміння регулювати м'язовий тонус, а отже, свідомо керувати рухами свого тіла.

3. Вправи на розвиток дихання, голосу та артикуляції. Ці вправи допомагають виробити діафрагмальне дихання, а також тривалість, силу і правильний розподіл видиху. Робота над голосом дозволяє зробити його більш виразним, виховувати основні якості голосу – силу й висоту, а також надає профілактичну дію. Робота над артикуляцією дозволяє уточнити правильну звуковимову, розвиває рухливість мови, щелеп, губ, сприяє гарному перемиканню артикуляційних рухів.

4. Вправи на активізацію уваги і пам'яті. На даних вправах виховується стійкість і перемикання уваги – здатність переходити від однієї дії до іншого. Діти вчаться розподіляти свою увагу між декількома видами діяльності. Разом з цим розвиваються всі види пам'яті: моторна, зорова, слухова. Для дітей, що мають мовні порушення, особливо важливо розвивати слухову увагу і слухову пам'ять.

5. Рахункові вправи. Ці вправи дозволяють задавати певний темп і ритм виконання рухів, а також закріплюють рахунок в межах 1-10. Найчастіше рахункові вправи - це різноманітні лічилки.

6. Мовні вправи без музичного супроводу. Їх суть – ритмічне промовляння віршованого тексту з одночасним виконанням дій. Віршована текст у цих вправах є ритмічною основою для виконання рухів. Це дозволяє удосконалювати загальну і дрібну моторику, виробляє гарну координацію дій.

7. Вправи, що формують почуття музичного розміру (метру). Ці вправи спрямовані на розрізнення сильної частки в музиці. Це чудово формує і розвиває слухове увагу.

8. Ритмічні вправи. У дітей з мовною патологією часто спостерігаються недоліки в сприйнятті ритму, які проявляються в складнощах відтворення слів, що складаються з 3 і більше складів. Проговорюючи багатоскладові слова, дитина не орієнтується на їх ритмічну основу, оскільки не відчуває їх. Дані вправи спрямовані на розвиток відчуття ритму. Так як наша мова організована ритмічно, дитину необхідно навчити орієнтуватися на ритмічну основу складів, слів і фраз. Особливо це важливо для дітей, що мають заїкання. Але навіть у здорової дитини необхідно виховувати почуття ритму, а потім з'єднати промову з ритмічними рухами. Основне завдання цих вправ – сформувати у дитини відчуття музичного ритму в русі.

9. Розвиток почуття темпу. Ці вправи необхідні, для того щоб на основі музичного темпу працювати над темпом мови, що дуже важливо для дітей, що страждають заїканням або порушеннями темпу мови. Вміння відчувати темп в музичному творі допомагає надалі відновити і контролювати нормальний темп мови.

10. Спів. Спів чудово розвиває дихання, голос, формує почуття ритму і темпу, покращує дикцію і координує слух і голос.

11. Гра на музичних інструментах. Музикування на дитячих музичних інструментах розвиває дрібну моторику, формує почуття музичного ритму, метру, темпу, покращує увагу, пам'ять, а також інші психічні процеси, що супроводжують виконання музичного твору.

12. Пальчикові ігри. Науці давно відомо, що розвиток рухливості пальців прямо пов'язаний з мовним розвитком. Тому, розвиваючи дрібну моторику пальців рук, ми сприяємо якнайшвидшому мовному розвитку. Пальчикові ігри проводяться і з піснями, і з промовлянням тексту, а також з дрібними предметами - олівцями, паличками, м'ячами.

13. Вправи на розвиток міміки. Дуже часто у дітей з мовними порушеннями маловиразна міміка. М'язи обличчя можуть бути млявими і малорухомими. Ці вправи спрямовані на розвиток мімічної та артикуляційною моторики (рухливість губ і щік).

14. Артикуляційні вправи, спрямовані на розвиток рухливості язика, губ, щелеп, перемикаємості артикуляційних рухів. Вони можуть виконуватися як під музику, так і без неї, під рахунок.

15. Вправи на розвиток фонематичного сприйняття. Фонематичні сприйняття - це розрізнення на слух всіх звукових одиниць мови. Без розвиненого фонематичного слуху неможлива правильна звуковимова, тому що перш, ніж вимовити звук, потрібно навчитися розрізняти його на слух. Робота з формування фонематичного сприйняття будується на розвитку слухового уваги. Ці вправи спрямовані на розрізнення слів, близьких за звуковим складом, на розрізнення складів, виділення різних складових поєднань, окремих звуків, диференціації на слух схожих за звучанням звуків, визначення місця розташування даного звуку в словах, відтворення складової структури слів.

16. Корекція звуковимови. На логоритмічних заняттях проводиться робота щодо виправлення неправильної звуковимови. На підготовчому етапі даються вправи на формування слухової уваги, фонематичного сприйняття, артикуляційної і мімічної моторики, потім звук автоматизується і диференціюється. Дітям пропонуються ігри на основі звуконаслідування.

Всі перераховані вправи діляться на дві великі групи:

   1) вправи, що розвивають немовні процеси (загальна і дрібна моторика, координація рухів, орієнтування в просторі, регуляція м'язового тонусу, розвиток почуття музичного метра, темпу, ритму, розвиток психічних процесів);

   2) мовні вправи (розвиток дихання, голосу, темпу і інтонації мови, розвиток артикуляції і міміки, робота над правильною звуковимовою і формуванням фонематичного слуху).

Ті чи інші завдання підбираються залежно від мовного дефекту